Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна опинилася в ситуації, коли існуючі підходи до оборони виявилися неадекватними викликам нового типу війни. Класичні засоби протидії масованим ракетним атакам, системи ППО радянського зразка, залежність від західної зброї — усе це показало свою вразливість перед гібридною та високоманевреною стратегією супротивника. У відповідь Україна почала формувати власну концепцію стратегічного стримування, в основі якої — розвиток засобів глибокого ураження: далекобійних дронів і ракет вітчизняного виробництва.
Ця концепція не є дзеркальним відображенням російської моделі — з її БПЛА «Ланцет», дешевим одноразовим терором і громіздкими “пародіями” на справжні ВПК-рішення. Україна обрала інший шлях: створення системної, гнучкої й адаптивної інфраструктури, здатної виробляти інноваційні рішення в короткі строки. Як свідчать успіхи останніх років, включно з дронами «Бобр», «Рубака», «Лютый» та реактивною крилатою ракетою-дроном «Пекло», цей шлях дає відчутні результати.
Одним із принципів нової доктрини є фокус на асиметричній перевазі. Тобто — не обов’язково повторювати обсяги ракетного арсеналу супротивника, достатньо забезпечити гарантовану можливість завдати удару у відповідь у глибокому тилу, що чинитиме постійний стратегічний тиск. У цьому сенсі розвиток дронів великої дальності з різними типами двигунів — поршневими, реактивними, турбореактивними — є критично важливим напрямком. Поява таких зразків, як «Пекло», що складається на 70% з українських компонентів, свідчить про поступове досягнення незалежності від зовнішніх постачальників і технологічної самодостатності.
Паралельно з дронами, Україна знову повертається до стратегічного питання — відновлення та розвиток власної ракетної програми. Якщо раніше «Нептун», «Сапсан» чи «Ольха» сприймалися як перспективні, але другорядні проєкти, то тепер їхнє значення виросло в рази. За умови, що Росія залишається ядерною державою з тисячами ракет, Україна повинна мати принаймні неядерну здатність до далекобійного стримування, орієнтовану на точкове знищення інфраструктури агресора на дистанції до 2000 км.
Така система стримування має опиратися на взаємодію державних і приватних виробників, залучення університетських лабораторій, цивільного сектора, а також використання гнучких циклів розробки та випробування. У цьому сенсі важливе місце займають і нові системи наведення, адаптивні ГСН, захист від РЕБ і здатність проникати вглиб території навіть при складній протиповітряній обстановці. Наприклад, якщо російський «Ланцет» відомий дешевизною, але і вкрай обмеженою боєвою гнучкістю, то українська концепція прагне створити модульні системи з адаптацією до цілей, дальності, часу доби й рівня загрози.
Наведена нижче таблиця демонструє порівняльні характеристики ключових напрямків української програми стримування:
| Напрямок | Поточний стан | Потенціал розвитку | Приклад |
|---|---|---|---|
| БПЛА з ДВС | Масове виробництво, використання у глибоких рейдах | Обмежена швидкість, але проста логістика | «Бобр», «Лютый» |
| БПЛА з ТРД | Початкова стадія, перспективна дальність | Потреба у власних двигунах, складна навігація | «Пекло» |
| Ракетна програма | Відновлення ОТРК та РСЗО | Потреба у фінансуванні та інфраструктурі | «Сапсан», «Ольха», «Нептун» |
| Системи наведення | Активний розвиток, зокрема в приватному секторі | Адаптація до нових засобів РЕБ | Системи на базі ШІ та GPS/ГЛОНАСС |
Окрему увагу в межах концепції приділено створенню прототипів з мінімальною залежністю від імпорту. Це важливо не лише з погляду самозабезпечення, а й через ймовірне блокування або перехоплення логістики. Здатність створювати унікальні вироби на базі української елементної бази (від оптики до композитних корпусів) — одна з ключових ознак справжньої стратегічної незалежності.
Таким чином, побудова концепції стримування російської агресії вимагає не кількісної гонки озброєнь, а інтелектуального прориву: точності, мобільності, адаптивності та далекобійності. Якщо ворог і далі робитиме ставку на умовні «пародії» — одноразові дрони-камікадзе чи застарілі ракети з системи «Комета», — Україна здатна відповісти складним багатокомпонентним підходом, де технології і стратегія об’єднуються в єдину оборонну філософію.
