Ніч провокацій
У ніч на 10 вересня 2025 року понад десять російських ударних дронів Shahed одночасно вторглися в повітряний простір Польщі. Це не випадковість і не технічна помилка, а демонстративна акція Кремля. Вперше польське ППО було змушене відкрити вогонь по цілях над своєю територією. Одночасно влада закрила аеропорти у Варшаві та Жешуві, фактично паралізувавши повітряний рух у центрі Європи.
Важливо наголосити: це не перший подібний випадок. Від початку повномасштабної війни проти України російські дрони неодноразово залітали на територію Польщі — іноді їх падіння фіксували у прикордонних селах, іноді пролітали кілька кілометрів углиб. Але раніше йшлося про одиничні інциденти. Тепер маємо масований залп, який неможливо ігнорувати.
Контекст міжнародних зустрічей
Інцидент відбувся одразу після двох знакових дипломатичних подій.
По-перше, у Пекіні відбулася зустріч Путіна з Сі Цзіньпіном. Китайський лідер демонструє обережну, але відчутну підтримку Росії — зокрема у сфері торгівлі та дипломатичного прикриття. Це додало Путіну впевненості.
По-друге, у Анкоріджі пройшла зустріч Путіна з Дональдом Трампом. Вона завершилася без конкретних результатів, і для Кремля це стало сигналом: Сполучені Штати зайняті внутрішніми суперечками та не готові до різких кроків. У Москві зробили висновок — Захід слабкий, а Китай підстрахує. І вже наступної ночі “Шахеди” полетіли над Польщею.
Мета Кремля
Путін намагається перевірити НАТО на міцність. Сценарій простий:
- Поодинокі дрони — Захід мовчить.
- Десяток дронів — Захід знову обмежується заявами.
- Наступним кроком можуть стати провокації ще глибше: умовні рейди у бік Берліна, Лондона чи навіть Парижа.
Кремль свідомо використовує тактику “поступового тиску” — крок за кроком розширюючи зону дозволеного.
Реакція Польщі та НАТО
Польська влада вже назвала інцидент “актом агресії”. Проте сигналів тривоги для цивільного населення не було. Це може означати дві речі: або Польща справді готується до війни і прагне уникнути паніки, або намагається мінімізувати увагу суспільства, не піднімаючи градус небезпеки.
У НАТО відреагували традиційно: скликали екстрені консультації, заявили про “підтримку союзника” і “глибоку стурбованість”. Проте ключове питання залишається відкритим — чи стане Альянс діяти жорстко, чи знову обмежиться дипломатією?
Чому ППО над Західною Україною було б ефективним
Польща могла б ще кілька років тому розгорнути свої системи протиповітряної оборони вздовж кордону з Україною, перехоплюючи дрони і ракети ще на підльоті. Це не лише захистило б Україну, а й гарантувало безпеку власним містам. Натомість Польща довго вагалася, сприймаючи агресію РФ як проблему “по той бік кордону”. Сьогодні стає очевидно: ця стратегія була помилковою.
Історичний урок Туреччини
Путін визнає лише силу. Приклад Туреччини показовий: коли Анкара збила російський літак, що порушив її повітряний простір у Сирії, Кремль одразу припинив ризиковані маневри проти турецьких кордонів. Випадок із Польщею може стати аналогічним — якщо Варшава і НАТО дадуть реальну військову відповідь, Москва відступить. Якщо ж обмежаться “занепокоєнням” — провокації триватимуть.
Можливі сценарії
- Сценарій стриманості. НАТО і Польща знову обмежуються заявами. Кремль розцінює це як слабкість і готує нові провокації, аж до демонстративних рейдів у бік великих європейських столиць.
- Сценарій ескалації. Польща відповідає силою — збиттям усіх апаратів, розгортанням додаткових систем ППО, можливо навіть ударами по пускових майданчиках у Росії чи Білорусі. Це призводить до різкого загострення відносин, але змушує Кремль рахуватися з НАТО.
- Сценарій проактивної оборони. НАТО ухвалює рішення розширити зону прикриття ППО над західною Україною. Це дозволяє перехоплювати більшість дронів ще до того, як вони досягають польського неба. Такий крок вимагатиме політичної волі, але стане реальним бар’єром для російських атак.
- Сценарій компромісу. Захід пропонує Кремлю черговий “мирний діалог”, водночас посилюючи санкції. Цей варіант виглядає малоефективним — Путін сприйме його як підтвердження слабкості Заходу.
Наслідки для безпеки Європи
Вторгнення “Шахедів” у повітряний простір Польщі стало вододілом. Відтепер агресія Росії — це не лише проблема України, а й безпосередня загроза НАТО.
- Для Польщі це сигнал, що війна вже фактично біля Варшави.
- Для НАТО — перевірка, чи здатен Альянс діяти єдиним фронтом.
- Для Кремля — експеримент: якщо реакція буде слабкою, наступним об’єктом стане не Польща, а Західна Європа
Ніч на 10 вересня — це не випадковий інцидент, а навмисна провокація, що має на меті зруйнувати відчуття безпеки у Європі. Кремль вкотре показав: він розуміє лише силу. Польща і НАТО мають обрати між двома шляхами: або дати жорстку військову відповідь, або жити в постійному страху нових атак.
Вибір сьогодні — це не лише питання Польщі чи України. Це питання майбутнього всієї Європи.
