Сувалкський коридор — це вузька смуга суші завширшки близько 60–65 кілометрів між Білоруссю та російським Калінінградом. Це єдиний сухопутний шлях, що з’єднує Польщу з Литвою і країнами Балтії без перетину території Росії або Білорусі. Назва Сувалкський коридор походить від польського міста Сувалки, яке розташоване на північному сході Польщі, поблизу литовського кордону, у Підляському воєводстві.
Місто Сувалки налічує близько 69 тисяч жителів. Воно є адміністративним та культурним центром історичного краю Сувальщина.
Історія міста Сувалки
Поселення на цих землях відоме ще з часів балтійських племен йотвягів. У XVII столітті територія перейшла у володіння католицького ордену камальдулів. У 1715 році Сувалки отримали офіційні міські права.
Наприкінці XVIII століття після поділів Речі Посполитої регіон опинився під контролем Пруссії, а після наполеонівських воєн – у складі Російської імперії як частина Царства Польського.
Після Першої світової війни, у 1919–1920 роках, місто остаточно увійшло до складу відновленої Польщі. У міжвоєнний період Сувалки стали важливим адміністративним центром, а після Другої світової війни знову підтвердили свій польський статус.
Стратегічне значення Сувалкського коридору
Сувалкський коридор вважають «ахіллесовою п’ятою» НАТО. Через нього проходить головний сухопутний шлях постачання військ та техніки з Європи до Литви, Латвії та Естонії. Перекриття цього відрізка ізолює країни Балтії та ускладнює їх оборону. Також контроль над коридором міг би дозволити Росії створити сухопутне з’єднання між Білоруссю та Калінінградською областю, що різко змінює баланс сил у регіоні.
Можливі наслідки перекриття Сувалкського коридору
Якщо Росія спробує силою «перерізати» коридор, наслідки будуть критичними:
- ізоляція Литви, Латвії та Естонії від основних союзників НАТО по суші;
- різке зростання ризику великої війни між Росією та Альянсом;
- потреба забезпечувати постачання морськими та повітряними шляхами з підвищеними витратами та ризиками.
Військова присутність і оборона Сувалкського коридору
Польща та союзники НАТО приділяють особливу увагу цьому регіону. У прикордонних районах розгорнуто механізовані підрозділи, системи ППО, проводяться навчання та ротація сил швидкого реагування. Росія ж зосереджує значні військові потужності у Калінінградській області та на території Білорусі, що створює постійну напругу.
Таблиця ключових фактів
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина коридору | приблизно 65 км |
| Ширина | від 60 до 80 км |
| Основні країни | Польща, Литва |
| Головне місто | Сувалки (Польща) |
| Населення Сувалок | близько 69 тис. осіб |
| Ключове значення | сухопутний зв’язок НАТО з країнами Балтії |
Сувалкський коридор — невеликий за площею, але надзвичайно важливий стратегічно регіон. Він забезпечує безперервність сполучення країн Балтії з рештою Європи та є потенційною точкою конфлікту між Росією та НАТО. Історичне польське місто Сувалки, що дало назву цьому коридору, стало символом того, як географія може визначати хід сучасної політики та безпеки.
Додаток: можливість перегляду статусу Калінінграда
Після початку російської агресії проти України та грубого порушення міжнародного права дедалі частіше лунають думки, що проблема Сувалкського коридору може бути вирішена не лише військовими чи оборонними заходами, а й через перегляд статусу самого Калінінградського ексклаву.
Історично територія сучасної Калінінградської області є колишнім німецьким Східним Пруссією з головним містом Кенігсбергом. Після Другої світової війни ця земля була передана під радянське управління рішеннями Потсдамської конференції, а її остаточний кордон юридично закріпив Гельсінський акт 1975 року, який підтвердив непорушність післявоєнних кордонів у Європі. Саме на положеннях цього акту й ґрунтується сучасна міжнародна легітимність російського володіння Калінінградом.
Однак Росія, здійснивши анексію Криму, а згодом розпочавши повномасштабну війну проти України, фактично сама зруйнувала базис Гельсінського акту, на якому трималася післявоєнна стабільність. Юридично це створює прецедент: якщо Москва заперечує непорушність кордонів і силою змінює їх у сусідів, то її власні післявоєнні набутки також можуть бути поставлені під сумнів.
Теоретично Польща, Литва та навіть Німеччина можуть ініціювати міжнародну дискусію щодо майбутнього Калінінградської області. Варіанти, які іноді озвучуються в експертних колах:
- Повернення території Німеччині як правонаступниці довоєнної Східної Пруссії.
- Передача Польщі або Литві з огляду на їх сучасні кордони та історичну належність частини регіону до Великого князівства Литовського й Речі Посполитої.
Зрозуміло, що такі кроки вимагали б складного міжнародного процесу та нових угод між провідними державами світу. Але сам факт російського порушення Гельсінського акту відкрив так звану «скриньку Пандори»: те, що ще вчора вважалося непорушним, сьогодні може стати предметом юридичного і політичного перегляду.
Для Польщі й Литви це не лише гіпотетичний спосіб ліквідувати небезпечний Калінінградський плацдарм, а й потенційний довгостроковий шлях зняття загрози для Сувалкського коридору.
