13 грудня 1981 року Польща прокинулася в умовах воєнного стану. Генерал Войцех Ярузельський оголосив про створення Військової ради національного порятунку і фактичний перехід влади до військової хунти. Це рішення стало кульмінацією наростаючої економічної та політичної кризи, яка з кінця 1970-х розхитувала країну.
Одним з ключових чинників була діяльність незалежного профспілкового руху Солідарність. Рух виник у 1980 році на Гданській судноверфі і швидко перетворився на загальнонаціональну силу, що об’єднала мільйони поляків. Солідарність вимагала демократизації, свободи слова, реформи економіки і скорочення впливу комуністичної партії. Її стрімке зростання стало безпрецедентним викликом для соціалістичних режимів у Східній Європі.
Загроза радянської інтервенції Польщі на початку 1980-х
На початку 1980-х у Кремлі побоювалися, що польські протести можуть заразити інші країни Варшавського договору. Існував реальний ризик повторення сценаріїв Угорщини 1956 року і Чехословаччини 1968 року, коли радянські війська вводилися для придушення опору.
У Польщі радянська армія постійно перебувала на полігонах Білорусі та Калінінградської області, але значних угруповань, подібних до тих, що стояли в ГДР або Чехословаччині, на території ПНР не було. СРСР не мав у Польщі власних військових гарнізонів, що зменшувало масштаби прямої присутності, але не знімало загрози повномасштабного введення Збройних сил.
Саме тому рішення Ярузельського багато істориків розглядають як спробу врятувати країну від радянської окупації. Введення воєнного стану стало превентивним кроком, який показав Кремлю, що польське керівництво здатне контролювати ситуацію.
Рух Солідарність і його придушення в Польщі
В умовах воєнного стану Солідарність була заборонена. Лідерів заарештували, страйки придушили. У країні запровадили комендантську годину, контроль ЗМІ та обмеження пересування.
Є лише один основний історичний перелік причин, чому Польща пішла шляхом внутрішнього придушення кризи, а не стала полем для радянської інтервенції:
- Кремль вимагав від Варшави встановлення жорсткого порядку і був готовий повторити модель військового вторгнення, але Ярузельський обрав шлях внутрішньої військової операції, щоб уникнути введення радянських військ і повної втрати суверенітету.
Попри жорсткі методи, воєнний стан дозволив уникнути масштабного кровопролиття і не перетворив Польщу на арену чужої війни. Водночас придушення Солідарності не знищило рух. Нелегальні структури продовжували працювати і саме вони стали основою круглих столів і мирного переходу до демократії у 1989 році.
Лех Валенса про конфлікт Трампа та Зеленського: Польща обурена поведінкою президента США
Хто такий Войцех Ярузельський
Біографічна довідка
Войцех Ярузельський народився у 1923 році. Під час Другої світової був депортований до Сибіру, після чого вступив до формувань Війська Польського, які воювали на боці СРСР. Поступово він піднімався кар’єрними сходами і до 1960-х став однією з ключових фігур у комуністичній системі.
Посади до 1981 року
- міністр оборони ПНР
- прем’єр-міністр
- перший секретар Польської об’єднаної робітничої партії
Його кар’єра була тісно пов’язана з радянською військовою доктриною та союзницькими зобов’язаннями Варшавського договору. Саме тому він розумів, що в разі втрати контролю над ситуацією у Польщу можуть ввести війська СРСР.
Цей день в історії: 11 грудня 1994 року – початок Першої чеченської війни
Як у сучасній Польщі оцінюють Ярузельського
Ставлення поляків до Ярузельського залишається суперечливим. Для одних він авторитарний лідер, який придушив демократичний рух. Для інших він прагматик, що врятував країну від радянської інтервенції.
Після падіння комунізму Ярузельський не був репресований. Він дав свідчення у судових процесах, брав участь у публічних дискусіях і визнав частину своїх рішень вимушеними. Помер у 2014 році.
У сучасній Польщі його ім’я викликає дискусії, але навіть критики визнають, що його кроки 1981 року були частиною складного політичного балансу і, ймовірно, запобігли повторенню угорського чи чехословацького сценарію.
13 грудня 1981 року залишається однією з найважливіших дат польської сучасної історії. Введення воєнного стану стало драматичним, але у певному сенсі стратегічним рішенням, яке дозволило Польщі уникнути радянської інтервенції. Попри репресії проти Солідарності саме цей рух згодом привів країну до демократичних реформ. Події 1981 року показують, наскільки складними бувають компроміси між прагненням до свободи і необхідністю зберегти державу від зовнішньої загрози.
