В умовах війни Україна стикається з нагальною потребою поповнення військового резерву. Проте традиційні методи мобілізації, що передбачають обов’язковий призов, викликають значний суспільний резонанс. Як альтернатива примусовій мобілізації можуть бути розглянуті два підходи: залучення держслужбовців та працівників державного сектору до лав ЗСУ, а також створення професійної армії на контрактній основі з фінансуванням через міжнародні позики. Ці моделі дозволяють ефективніше організувати обороноздатність країни, мінімізуючи економічні та соціальні ризики.
1. Мобілізація держслужбовців: справедливий розподіл відповідальності
Аргументи на користь:
Передусім варто оцінити потенційний мобілізаційний резерв серед держслужбовців. Станом на початок 2024 року в державному секторі працює близько 500-600 тисяч осіб, з яких значну частину складають адміністративні працівники, поліцейські, митники та працівники місцевого самоврядування. Якщо призвати хоча б 10-15% цього контингенту, це дасть додатково 50-90 тисяч осіб до лав ЗСУ. За умови, що середня чисельність бригади складає 4 000 осіб, таке рішення дозволило б сформувати 12-23 нові бригади.
В тему – що станеться на фронті, якщо США припинять підтримку ЗСУ
- Справедливий підхід – держслужбовці напряму отримують зарплати, соціальні гарантії, вислугу років та великі пенсії від держави. Їхній обов’язок – захищати систему, яка їх утримує.
- Зменшення навантаження на економіку – замість вилучення працівників із приватного сектору, можна тимчасово скоротити чисельність держапарату, передавши частину працівників до ЗСУ.
- Створення резерву та ротація – якщо держслужбовці проходили б військову службу на рік-півтора, це дозволило б значно розвантажити армію, ротаційно замінюючи кадрових військових.
- Позитивний імідж держави – якщо державний сектор бере активну участь у військових діях, це підвищує довіру суспільства.
Виклики та проблеми:
- Забезпечення роботи державного апарату – не всі чиновники можуть бути мобілізовані, оскільки необхідно підтримувати роботу уряду, силових структур та місцевих адміністрацій.
- Проблема фізичної придатності – у держсекторі багато жінок, літніх людей та осіб з обмеженнями здоров’я.
- Політичний спротив – еліти не завжди готові до таких змін, що може ускладнити реалізацію ініціативи.
2. Найм контрактників через міжнародні фінансові позики
Чому це працює?
- Замість примусу – гроші – створення професійної армії з високою зарплатнею дозволить залучати мотивованих людей без примусу.
- Міжнародна підтримка – світові банки та фінансові установи можуть надати кредити під стабільність держави, що виправдає витрати на оборону.
- Наймання іноземців – можливість залучити досвідчених військових із-за кордону, зокрема ветеранів з країн НАТО.
- Збереження економіки – замість вилучення людей із робочих місць, армія поповнюється тими, хто добровільно йде служити за гідну оплату.
Додатковий варіант: залучення найманців із країн Африки та Азії
Окрім найму військових із країн НАТО, можливо розглянути залучення бійців із регіонів, де зараз немає активних бойових дій, але є багато військових спеціалістів без роботи. Наприклад:
- Афганістан – після виводу військ США тисячі колишніх афганських військових та спецпризначенців залишилися без засобів для існування.
- Африка (наприклад, Чад, Судан, Малі) – у цих країнах є досвідчені військові, які брали участь у конфліктах та можуть бути залучені на контрактній основі.
- Пакистан, Індія – країни мають потужні військові традиції, а частина ветеранів може бути зацікавлена в службі в іноземних арміях.
Цей варіант дозволив би швидко посилити армію без необхідності масової мобілізації українців, а також отримати досвідчених бійців за розумну оплату.
До речі – завершення війни в Україні: турецький погляд
Проблеми та виклики:
- Чи дадуть Україні кредити на таку модель? – міжнародні фінансові інститути можуть неохоче фінансувати війну, хоча стабільність держави є ключовим фактором для їхньої політики.
- Контроль за контрактниками – важливо забезпечити чіткі юридичні механізми, щоб найманці діяли у рамках міжнародного права.
- Ризик сприйняття як “найманської армії” – хоча сучасні збройні сили в багатьох країнах вже працюють за контрактом, громадська думка може бути неоднозначною.
Обидві ці моделі можуть стати ефективними альтернативами примусовій мобілізації. Залучення держслужбовців дозволило б розподілити військовий обов’язок більш справедливо, а створення професійної контрактної армії на міжнародних позиках та залучення іноземних військових могло б зняти мобілізаційне навантаження з цивільного населення. Україна стоїть перед вибором: або продовжувати масову мобілізацію, яка загрожує економіці та демографії, або шукати нові, більш ефективні підходи до формування армії майбутнього.
