Польща найближчий сусід України. Обидві країни поєднує неоднозначне історичне минуле та спільна історична пам’ять про ті часи коли вони були вороже налаштовані одна до одної.
Голова Польщі тверезо відноситься до необхідності спільних проектів в військовій справі, в економіці та політики але те що називається спинним мозком який відповідає за історичну пам’ять постійно тягне назад польське суспільство.
Не в останню чергу феномен польських фермерів виник через історичну пам’ять про часи Волинської різанини яка сталась внаслідок помилкової політики ополячування українців які жили на теренах Польщі в 30-ті роки минулого сторіччя.
Польщу тих часів можно зрозуміти – керівництво країни намагалось побудувати моноетнічне населення, викорінивши українців та євреїв, асимілювавши їх та перетворивши на поляків-католиків.
Але цей процес викликав спротив, ти більший чим більше поляки тиснули на українців.
Навіщо польскому уряду була потрібна моноетнічна Польща, спитаєте ви.
Відповідь криється в теорії тих часів що тільки така країна може протистояти викликам які будуть тиснути на Польщу в майбутньому.
Війна Польщі з Німеччиною в 20-30 роки минулого можна сказати стукалась в двері та цей стук біло неможливо не почути.
До речі моноетнічна Фінляндія сгуртована з середини країни змогла успішно протистояти російській навалі в 1940 році.
Давід переміг Голіафа та вистояв проти російського ведмедя не в останню чергу завдяки моноетнічності фінського народу.
Російсько-українська війна ще тривала а Фінляндія яка не забула минуле вже постукалась в двері НАТО. Хоча російський диктатор Путін жодного слова не сказав проти Фінляндії. Ось що значить добра історична пам’ять народу.
На жаль у Польщі відсутня така пам’ять о вбитих сталінською Росією польскіх офіцерах, о післявоєнній окупації Польщі радянськими військами і тому вона ніяк не отреагувала на п’яту колонну Путіна на ім’я польські фермери та на їх витівки на українсько-польскому кордоні.